Стан, існуючі та майбутні проблеми систем теплопостачання
В умовах постійного дефіциту паливних ресурсів в Україні, необхідності зниження енерговитрат при виробництві, транспортуванні та споживанні теплової енергії, питання оптимізованого теплопостачання населених пунктів є державним завданням.
Законом України “Про теплопостачання” визначено основні принципи державної політики у сфері теплопостачання:
- підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання;
- оптимальне поєднання систем централізованого, помірно-централізо-?ваного, децентралізованого та автономного теплопостачання;
- періодичний перегляд, удосконалення та техніко-економічна оптимізація схем теплопостачання.
Проте на сьогодні в сфері теплопостачання існують невирішені проблеми, що характерні для більшості населених пунктів України, зокрема:
- потужності встановленого обладнання котелень, як правило, значно перевищують теплові навантаження;
- не виконуються вимоги чинних в Україні норм і правил щодо регулювання та обліку теплової енергії при її виробництві, транспортуванні та споживанні;
- основне та допоміжне обладнання котелень практично вичерпало всі допустимі терміни експлуатації (термін експлуатації понад 57% котелень перевищує 20 років);
- низька надійність теплових мереж через відсутність їх резервування, вичерпаний природний ресурс та незадовільна теплоізоляція, що обумовлює великі втрати тепла (до 30%), суттєві економічні збитки внаслідок частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт;
- в більшості міст централізоване гаряче водопостачання здійснюється за графіком, в окремих містах, у т.ч. обласних центрах, воно взагалі відсутнє, а трубопроводи систем гарячого водопостачання не підлягають відновленню.
Також серйозною проблемою в населених пунктах є некероване відключення споживачів від централізованої системи теплопостачання та перехід на індивідуальне (поквартирне) опалення, що призводить до “розбалансування” теплових мереж та “перевантаження” газових мереж, тиск і діаметри яких не враховують додаткового обсягу споживання газу. Це призводить до значних втрат паливо-енергетичних ресурсів та збитків, особливо в нинішніх умовах зростання цін на енергоносії, зокрема на природний газ.
Теплопостачальні підприємства, які експлуатують потужні централізовані системи теплопостачання не в змозі скорочувати свої витрати у строгій відповідності з рівнем падіння попиту на тепло в короткостроковий та середньостроковий перспективах. Таким чином, зниження попиту на тепло веде не до економії палива, а до надлишкового виробництва тепла, яке розсіюється у вигляді теплових втрат.
Затрати залишаються високими і їх неможливо в короткий період скоротити, внаслідок чого виникає необхідність в підвищенні тарифів, що в свою чергу веде до зниження кількості споживачів.
Підвищення тарифів дає можливість теплопостачальним підприємствам інвестувати кошти в модернізацію своїх систем. Разом з цим, підвищення тарифів призводить до зниження ринкової долі сектору централізованого теплопостачання. Якщо паралельно з ростом цін не підвищується якість послуг, споживачі переходять на інші (автономні, індивідуальні) системи опалення. Побутові споживачі, в основному, звертають увагу на якість послуг, хочуть мати можливість змінювати температуру опалення в будинку, а також включати і виключати опалення за власним бажанням та не залежати від опалювальних періодів. Споживачі також хочуть мати можливість швидко та легко вирішувати питання, пов`язані з обслуговуванням та розрахунками.
Ціна починає грати важливу роль у тому випадку, коли в значній мірі різняться ціни на види опалення: зокрема, якщо ціни на газ для побутових споживачів продовжують субсидуватися, а ціни на послуги централізованого теплопостачання ростуть; або, коли теплопостачальні організації значно завищують тарифи з метою покриття своїх затрат внаслідок неефективної системи.
Недостатня увага до споживача виявляється значною довгостроковою проблемою систем централізованого теплопостачання. Таке падіння попиту на послуги централізованого теплопостачання може бути тимчасовим, поки споживач робить свій вибір і ринок приходить в нову рівновагу, з іншого боку споживач може лишитися можливості вибору, яку буде вкрай складно або навіть неможливо створити заново.
Для вирішення даної проблеми політика держави, теплопостачальних організацій має бути спрямована на перехід від виробничої моделі управління до моделі, орієнтованої на споживача.
Такий перехід дозволить споживачу отримувати якісні послуги, що, скоріше за все, збільшить його бажання підтримувати і оплачувати послуги централізованого теплопостачання.
Крім цього, теплопостачальні підприємства централізованого теплопостачання матимуть можливість більш адекватно підтримувати рівновагу між попитом та пропозицією, скорочуючи при цьому затрати.
Це дасть можливість проводити комплекс реформ в галузі теплоенергетики з метою економічного розвитку та енергетичної безпеки держави.
Основні напрями удосконалення роботи систем теплопостачання
Теплопостачання складає значну частину енергетичного балансу України і є питанням національного масштабу. Сутність енергетичної безпеки – це стале та надійне теплозабезпечення. У випадках збоїв, або виходу з ладу систем теплопостачання можуть постраждати тисячі сімей, підприємств та громадських організацій.
Системи централізованого теплопостачання, при ефективному управлінні можуть в значній мірі сприяти вирішенню питань енергетичної безпеки.
Диверсифікація, ефективність та стабільність в енергетичному секторі складають головні умови довгострокової енергетичної безпеки.
Державна політика у сфері теплопостачання визначається принципами щодо ефективного, екологічно безпечного та надійно пристосованого до потреб сучасної ринкової економіки теплозабезпечення населення з урахуванням перспективи розвитку.
Лібералізація ринків газу та електроенергії можуть безпосередньо впливати на теплопостачання, і аналогічно централізовані системи теплопостачання можуть вплинути на лібералізацію ринків газу і електроенергії. Ця проблема повинна увійти в політичну стратегію. В той час як моніторинг може здійснюватися на місцях, необхідні заходи за результатами моніторингу повинні, як правило, прийматися на державному рівні.
Централізовані системи теплопостачання можуть сприяти захисту навколишнього середовища завдяки зниженню викидів. В той же час застарілі неефективні системи централізованого теплопостачання можуть нашкодити заходам, спрямованим на поліпшення стану довкілля. Проведення державної природоохоронної політики може сприяти модернізації систем теплопостачання, а також впровадженню наступного покоління таких систем.
Політика у відношенні форм власності на житло, а також житлова політика впливають на централізоване теплопостачання. Взаємодія між політикою в цих сферах з політикою у сфері централізованого теплопостачання може серйозно впливати на енергоефективність.
Державна координація приватизаційної політики у сфері централізованого теплопостачання поліпшить якість управління в галузі.
Добре спланована політика у секторі теплопостачання може дати значний позитивний ефект з економічної точки зору.
Законодавчо-нормативна база в сфері теплопостачання повинна сприяти підвищенню енергоефективності, якості теплопостачання та сервісного обслуговування споживачів.
Одним із основних напрямів державної політики, державного управління та господарювання у сфері теплопостачання є розробка та впровадження схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України на основі оптимального поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання.
Кабінет Міністрів України своїм дорученням від 10.04.2007 р. №45445/7/1-06 зобов`язав Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації вжити заходів щодо розроблення та затвердження оптимізованих схем централізованого теплопостачання населених пунктів.
Згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. №4 “Про затвердження “Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”, питання про відключення окремого житлового будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання розглядається міжвідомчою комісією лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку схеми перспективного розвитку теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
- “Методичні рекомендації з розроблення енерго- та екологоефективних схем теплопостачання населених пунктів України”, які затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.04.2006р. №147, установлюють склад, порядок розроблення та затвердження енерго- та екологоефективних схем теплопостачання населених пунктів.
- Схема теплопостачання служить передпроектним документом, в якому обґрунтовується економічна доцільність та господарська необхідність проектування і будівництва нових, розширення та модернізація діючих джерел теплової енергії і теплових мереж.
- Для прийняття рішень по теплопостачанню того чи іншого населеного пункту проводиться паспортизація діючої системи, зокрема:
- обстеження котелень міста щодо подальшої їх ефективної експлуатації;
- обстеження теплових мереж з метою виявлення аварійних участків;
- розрахунок теплового балансу щодо відповідності встановлених теплових потужностей тепловим навантаженням споживачів.
У результаті проведення узагальнення та аналізу існуючої системи теплопостачання, перспективи забудови, а також місцевих умов розробляються першочергові невідкладні заходи (на період до 2-х років) щодо оптимальної роботи котелень, теплових мереж та їх можливої модернізації і реконструкції.
Проводяться гідравлічні розрахунки теплових мереж з можливим переходом на двотрубні системи і улаштуванням індивідуальних теплових пунктів (ІТП).
Це дає можливість знизити теплові втрати при транспортуванні, зменшити металоємність теплових мереж відповідно і капіталовкладення в будівництво, а також знизити експлуатаційні витрати.
Облаштування будинків індивідуальними тепловими пунктами передбачає регулювання теплообміну внутрішніх систем опалення та гарячого водопостачання, облік спожитої теплової енергії та регулювання температурних режимів.
Заходи другої черги реконструкції системи теплопостачання на період до 5-ти років повинні врахувати розробку та впровадження енергозберігаючих технологій: систем водо-електричного опалення, когенераційних установок, в тому числі на базі діючих опалювальних котелень, геліоопалювальних, теплових насосних установок, а також використання для теплообміну вторинних енергоресурсів (ВЕР) та палива – відходів виробництва (деревини, соломи тощо).
Вибір рішення щодо теплопостачання міста при декількох можливих варіантах схеми теплопостачання необхідно здійснювати з урахуванням:
- максимального використання існуючої системи теплопостачання та заходів щодо її модернізації;
- надійного забезпечення джерел енергії паливно-енергетичними ресурсами та водою;
- вибору місця розташування нових джерел теплової енергії, прокладання теплових мереж та їх резервування.
Для кожного запропонованого варіанту схеми теплопостачання визначають капітальні та експлуатаційні затрати та термін їх окупності. Схему теплопостачання за оптимальним варіантом затверджують органи місцевого самоврядування після громадського обговорення. Термін дії затвердженої схеми теплопостачання повинен бути не меншим 5-7 років.
На рівні Кабінету Міністрів України, Мінрегіонбуду України та Мінжитлокомунгоспу України прийнято рішення щодо розробки нормативного документу порівняння різних схем теплопостачання, гармонізованих з відповідними директивами ЄС.
Енергоаудит. Енергопаспортизація будівель
Підвищення енергоефективності та впровадження енергоресурсозберігаючих технологій – це стратегічне завдання для нашої держави. До цього спонукають як постійний ріст цін на енергоносії, так і зростання об`єму викидів двоокису вуглецю, що негативно впливає на клімат та навколишнє середовище.
Ефективність використання первинних енергоносіїв та перетворених на їх основі інших видів енергії в нашій країні досить низька. В значній мірі це пов`язано з ростом тепло- та енергоспоживання в житловому секторі. Нажаль, цей процес пов`язаний не стільки з ростом обсягів житлового фонду, а із збільшенням втрат тепло енергоресурсів в житловому фонді та інженерних мережах внаслідок їх зростаючого зношення, яке інколи наближається до критичної межі (60%), а десь і досягає її.
З урахуванням цього стає ясно, яке першочергове значення для економіки країни має підвищення експлуатаційних характеристик будівель та скорочення споживання енергії в будинках. Саме тут знаходяться перспективи реального зниження ресурсоспоживання при забезпеченні необхідного рівня комфорту проживання. Використання сучасних технологій енергозбереження дасть можливість знизити залежність країни від світових цін на енергоносії.
Сьогодні населення, а також бюджетні установи різних рівнів сплачують втрати тепла у відкритих під`іздах, в неутеплених горищах та підвалах будинків, через старі вікна, через невідремонтовані стіни, також через неекономічне, застаріле обладнання. Недостатня ізоляція внутрішніх мереж опалення та гарячого водопостачання або її відсутність в неопалювальних приміщеннях (наприклад, підвалах) веде до значних втрат тепла.
Практично для всього житлового фонду характерна проблема технічного та морального зношення інженерного обладнання будинків.
В системах опалення будинків відсутнє обладнання автоматичного регулювання споживання теплової енергії в залежности від температури зовнішнього повітря, температури повітря в квартирах.
З огляду на означене, з метою прийняття заходів щодо ефективного використання та скорочення споживання енергетичних ресурсів в житловому фонді необхідно провести енергетичне обстеження (енергетичний аудит) будинків. Результати енергетичного обстеження заносяться в енергетичний паспорт будинку, в якому фіксується рівень ресурсозбереження. Це буде хорошим інструментом для власника та окремого мешканця будинку.
Основні функції діяльності Міжнародного Консультативного Форуму з питань енергозбереження
- Активна участь у формуванні політики в сфері теплопостачання на державному та регіональному рівнях.
- Розроблення нормативних документів (ДБН, ДСТУ, постанов та ін.)
- Розроблення схем теплопостачання населених пунктів України з залученням до теплових балансів нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.
- Технології енергозбереження.
- Енергетичний аудит та енергопаспортизація в будівництві та житлово-комунальному господарстві, зокрема у комунальній теплоенергетиці