З огляду на нещодавно презентовану програму «Велика термомодернізація», спеціалісти Асоціації енергоаудиторів України проаналізували досвід подібних програм в житловій та громадській сферах. Причому з огляду на свій досвід супроводу та участі в подібних програмах, як зі сторони співвласників житлових будинків, так і зі сторони органів місцевої влади та учасників міжнародних проектів з енергоефективності. Ну і тепер до цілей.

Хочеться вірити, що цілями такого проєкту є:

• Зменшення споживання газу державою – ідеально до рівня власного видобутку;
• Зменшення, або принаймні уповільнення підвищення вартості теплозабезпечення будинків;
• Охоплення якомога більшого кола споживачів енергоресурсів;
• Створення мотивації до ефективного енергоспоживання (як для кінцевих споживачів так і для теплопостачальних організацій);
• Інтенсифікація ринку енергоефективності (і бажано з застосуванням національних виробників/постачальників);
• Можливість повернути запозичені кошти з отриманої економії.

А тепер розглянемо обмеження, що існують:

• Недостатня кількість коштів, щоб охопити комплексними проектами якусь значну частину будівель (навіть озвучені 5000 будинків – не вплинуть суттєво на баланс споживання);
• Відсутність мотивації у більшості учасників процесу економити через дотації вартості енергоносіїв;
• Відсутність досвіду впровадження заходів саме з метою «знизити споживання на хх%», а не для «зробити гарні фасади»;
• Не достатня кількість кваліфікованих бригад та дефіцит матеріалів.

А також результати аналізу наших багатоповерхівок з огляду на ефективність енергоспоживання:

• Найбільш ефективними та першочерговими заходами з огляду на терміни окупності та вплив на кінцеве енергоспоживання є:
• Встановлення погодних регуляторів в будинках з централізованим теплопостачанням (Індивідуальних теплових пунтків або ІТП). Без цього заходу інші заходи не призводять до отримання фактичної економії;
• Утеплення внутрішньобудинкових мереж опалення та гарячого водопостачання;
• Балансування стояків опалення, особливо для будівель з багатьма під’їздами.
• Заходи щодо виконання утеплення стін, а особливо утеплення дахів та підвалів мають терміни окупності 15 та більше років і в багатьох випадках перевищує термін служби (25 років). Особливо за існуючого співвідношення вартості опалення «для населення» та вартості робіт з утеплення.
• Більше 80% будинкових систем регулювання (ІТП) в житлових будинках не налаштовані і працюють в режимі (все відкрито). Для будівель, де відсутнє ОСББ/ЖБК – цей відсоток наближається до 100%. Виключенням є будинки, де ІТП куплялися «за свої» або зі співфінансуванням. В будь-якому випадку – потрібно готувати велику кількість спеціалістів, що знають як налаштовувати та експлуатувати обладнання.
• Масове впровадження заходів у споживачів потребує певної модернізації джерел тепла (котелень), зокрема встановлення частотного регулювання насосів та автоматики роботи котлів.

А тепер грубо деякі цифри:

Середня вартість модернізації теплових вводів (ІТП, утеплення трубопроводів) становить близько 500-700 тис. грн. (економія споживання – 10-20%), середня вартість робіт з утеплення огороджувальних конструкцій та встановлення погоднього регулювання – 8-12 млн. грн. (економія 40-50%).

Якщо прийняти, що всередньому будівля споживає 500 Гкал, що еквівалентно 70 тис. куб. газу в рік і в наявності 30 млрд грн. то є два шляхи:

• Зробити комплексну санацію 3000 будівель і зекономити 95 млн. куб. газу
• Привести в порядок інженерні системи опалення в будинках і встановити ІТП для 50 000 житлових будинків і зекономити 525 млн. куб. газу.

До переваг другого варіанту окрім більшої ефективності вкладення коштів і охоплення більшої частини будівель слід також додати:

• Швидкість реалізації – цикл від проектування до монтажу вкладається в 2-3 місяці;
• Мінімальна кількість погоджень;
• Можливість обслуговувати силами теплопостачальної організації (за умови наявності мотивації і проведення відповідного навчання).
• Запровадження ринку обслуговування обладнання.
• Початок моніторингу фактичного енергоспоживання і відповідно ефективне планування подальших заходів.

Навіть маркетингову складову можна реалізувати вивівши дані про фактичну економію і споживання по кожному будинку на інтернет сайт, або інтерактивний екран на будинку.

А щодо утеплення – це теж потрібно, але ефективними ці заходи можуть бути лише за наступних умов:

• наявність в будинку організованих власників (ОСББ), що можуть налагодити процес ефективної експлуатації;
• наявності досвіду підготовки та впровадження заходів з досягненням реальної економії (проекти зі встановлення ІТП – це якраз і є такий досвід);
• реалізація таких проектів для громадських будівель (садочки, школи, лікарні) – там вже зараз вищі тарифи і відповідно менший термін окупності, до того ж ними користуються всі мешканці міста і не буде стояти питання «А чому мій будинок не в першу чергу?».

Тож резюмуючи:

• Першочерговою метою повинна бути не кількість будівель, а обсяг економії енергії та газу.
• Починати впроваджувати енергоефективні заходи потрібно зі швидкоокупних, що дозволять отримати значний ефект вже за короткий час і реінвестувати отриману економію.
• Починати впроваджувати заходи потрібно з будівель, що здатні організувати процес управління майном і забезпечити запланований рівень економії. Серед багатоквартирних будівель – це будинки, де створені ОСББ і обов’язково на умовах співфінансування.
• Комплексну санацію варто робити в першу чергу для громадських будівель. Там і окупність краще і питань з витрачанням бюджетних коштів на приватну власність не виникає і можна залучити додаткові кошти від міжнародних фінансових організацій під муніціпальні гарантії.
• Потрібно чітко розуміти хто і як буде утримувати та обслуговувати майно після закінчення реалізації програми і ставити на перше місцедосягнення економії, а не«розміщення на червоних лініях». Без цього в збитках залишаться всі: влада отримає докори про «чому не ми» та «чому неякісно», бюджет отримає додаткові борги, держава не знизить споживання газу, а споживачі, не отримавши обіцяної економії ще й з необхідністю повертати борг напряму чи через місцеві податки.