Основною проблемою в підвищенні енергоефективності бюджетних закладів є відсутність зацікавленості в енергозбереженні. Спробуємо це пояснити.

Енергоносії – це захищена стаття бюджету і буде оплачена в будь-якому випадку. При цьому відсутня зацікавленість як персоналу закладу так і керівництва підрозділів економити енергоресурси, а особливо вкладати в це кошти. Максимум, що може відбутися і часто відбувається – це зниження енергоспоживання за рахунок погіршення умов перебування відвідувачів та персоналу. Керівництво закладів швидше витратить незначну кількість вільних коштів на поточні ремонти чи закупівлю обладнання та матеріалів для забезпечення основного процесу (навчання, лікування). Випадки комплексного підходу до підвищення енергоефективності в Україні – це скоріше виключення ніж правило, хоча вони показують значний потенціал економії енергоносіїв навіть за порівняно невеликих капіталовкладень.

Розглянемо переваги впровадження енергосервісу відповідно для різних учасників відповідно до умов Закону «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації».

Бюджетні заклади:
Не маючи власних коштів на впровадження енергоефективних заходів бюджет отримує можливість впровадити енергоефективні технології при цьому в багатьох випадках покращивши умови перебування персоналу та відвідувачів. Окрім цього вже з перших місяців впровадження енергосервісу на рахунках закладу залишається від 10 до 20% від отриманої економії, які можуть бути перенаправлені на інші заходи і що можливо саме головне – енергосервісна компанія бере на себе турботу за обслуговування інженерних мереж, так як від цього напрямку залежить економія енергоресурсів.

Виробники енергоефективного обладнання та матеріалів:
Енергосервіс значно розширює ринок збуту послуг, матеріалів та обладнання і навіть зважаючи на те що енергосервіс можна назвати свого роду відтермінуванням оплати – відсутність обмеження по рентабельності і значно менша конкуренція роблять привабливим реалізацію подібних проектів.

Додатковим стимулом є те, що енергосервіс в бюджетному процесі прирівнюється до «захищених» статей бюджету таких як заробітна плата та оплата енергоносіїв, що значно знижує ризик неплатежів бюджету.

Класичні енергосервісні компанії (в тому числі комунальні)
Неефективність споживання енергоносіїв в значній кількості бюджетних будівель дозволяє за рахунок порівняно незначних капіталовкладень досягти суттєвої економії і відповідно значного прибутку. При цьому на відміну від підрядних робіт з капітального ремонту чи реконструкції питання обмеження прибутку після Держекспертизи не стоїть і прибуток обмежується тільки пропозицією потенційних конкурентів. Але слід пам’ятати, що значно підвищується відповідальність, так як оплата залежить лише від фактичного досягнутої економії.

В якості енергосервісних компаній можуть виступають і комунальні підприємства – в цьому випадку в місті з’являється структура, що зацікавлена в економії енергоресурсів і зможе ефективно виконувати функції енергоменеджменту для бюджетних закладів. При цьому відсутні обмеження щодо, наприклад, максимальної зарплатні працівників муніціпалітетів, що дозволить ефективно мотивувати персонал і уникнути плинності кадрів. А частина прибутку компанії знову ж таки повертатиметься в бюджет міста та може бути використана на нагальні потреби.

Енергопостачальні компанії
Хоча здавалося б енергопостачальні компанії не зацікавлені в зниженні енергоспоживання у своїх клієнтів – енергосервіс дозволить уникнути «конфлікту інтересів». Маючи значний кадровий потенціал та інформацію про об’єкт, енергопостачальна компанія може визначити, запропонувати та реалізувати ефективний набір заходів на об’єкті. При цьому її прибуток зменшується в незначній мірі (лише 10-20% економії залишається у споживача), але при цьому ці кошти отримуються не з жорстко регульованого ринку енергопостачання (з обмеженням рентабельності, спецрахунками та інш.), а на досить ліберальному ринку енергосервісу.

Головною перевагою для держави є те, що не потрібно вишуковувати додаткових коштів на зменшення енергозалежності. Ці кошти вже є в системі і вони лише перерозподіляються: замість плати за енергоносії (що в більшості йдуть за кордон) відбувається оплата послуг енергосервісу, а це додаткові робочі місця, податки, стимулювання виробництва.

Звичайно закон та підзаконні акти можуть і повинні бути доопрацьовані, зокрема в частині розрахунку базових рівнів, верифікації отриманої економії тощо. Але головне – це довіра між учасниками процесу.

Автор: Вадим ЛИТВИН,

Керівник Навчального центру з енергоаудиту та енергоменеджменту, Асоціації енергоаудиторів