Законопроект «Про енергетичну ефективність будівель» вводить вимоги до обов’язкової сертифікації не для всіх будівель, а тільки будівель державної власності та будівель, що підлягають відчуженню та передачі в оренду. Це є загальноприйнятою європейською практикою.

Енергетична паспортизація та сертифікація розведені у часі внаслідок того, що виконуються на різних стадіях життєвого циклу будівель. Енергетичний паспорт існує вже 7 років є обов’язковим елементом проектної документації. Він складається для об’єктів нового будівництва та будівель, що підлягають реконструкції та капітального ремонту, на які згідно чинного законодавства повинна розроблятись проектна документація, що підлягає експертизі», – пояснили в Департаменті реформування та розвитку житлово-комунального господарства Мінрегіону .

Енергетичний сертифікат, за словами фахівців, – це документ, який містить дані про енергетичні показники будівлі, яка вже експлуатується. Наявність цього документу є добровільною для будь якої будівлі і тільки власник будівлі визначає для себе необхідність проведення енергетичної сертифікації.

«Але при цьому є винятки, які запроваджені у країнах Європи. До цих винятків відносяться будівлі, які підлягають відчуженню або передачі в оренду. Новий власник або орендар повинен мати об’єктивну інформацію про витрати на енергоутримання цієї будівлі»,- зазначили в Департаменті.

Директива 2010/31 визначає, що держава повинна надавати приклад з енергоефективності будівель, які їй належать. Тому будівлі державної власності підлягають обов’язковій сертифікації. Ця європейська практика імплементується у вітчизняне законодавство.

За даними Прес-служби Мінрегіону.